На сході розірвалися тіні
Крізь завіси
Потрійні..
Щільні.
Вікно блакитне впустило мить
І серце завмерло.
Ноти нерозбірливі.
Це щось рідне.
Знаю!
Відчуваю шкірою.
Як дощ на долоні,
Як небо над головою.
Все,
Що я пам'ятаю.
Все
Що мене наповнило.
Промені розбігалися,
Як тонкі нитки
Шепотіли мені щось
Зовсім неземне
І в повітрі співала тиша молитви.
Світло заповнювало все,земне
І мене.
Я шукав же щось рідне.
Воно рідне.
Я знаю.
Відчуваю шкірою.
Я все пам'ятаю.
Світлі лінії
Між рядків ховаються.
Мов літери
Кружляють,
В рими збігаються.
І все зникає.
Та щось залишається.
В серці ріднім вогнем
відзивається.
На сході розірвалися тіні.
Крізь завіси
Потрійні..
Щільні.
Вікно блакитне впустило мить
І серце завмерло.
Ноти нерозбірливі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2025
автор: oreol