Коли літа одягнуться у осінь,
А у душі ще свіжий слід весни,
Покірно іній упаде у коси,
Й ти серед дум блукаєш навісних.
Вони про те, що всім болить сьогодні,
Про те, чим жив і житиме народ,
Адже війна у нас іде народна,
Де не один загинув патріот.
Думки сягають глибини серденька,
Якому кожна втрата так болить,
А що відчути може сива ненька,
Коли їй спати нічка не велить?
Війна в думках завжди першочергова,
Яким іще молитися богам,
Адже навкого стільки уже горя,
Що наділю з лихвою* й ворогам.
13.10.2025.
* – "Віддати з лихвою" означає повернути щось з надлишком, сторицею, набагато більше, ніж було взято.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2025
автор: Ганна Верес