МОЛИТВА ОСЕНІ
Осінь шепоче молитву вітрами,
Падає листя, мов спогад з плеча,
Сонце згасає між хмарами й снами,
Тиша сплітає нам шаль велича́.
Вітер торкає обличчя, як повідь,
Сріблом на скронях лягає печаль,
Серце шукає забутує сповідь,
Наче дитинство, закрила вуаль.
Пахне прощанням у кожному кроці,
Садом, де яблук вже майже нема,
Осінь стоїть на самотній дорозі
Тиха, як мати, що сина чека.
Скрізь крізь тумани, крізь втому і втрати,
Тліє зернятко надії в душі,
Буде весна – син зустрінеться й мати,
Й вишні розквітнуть на рідній межі.
Хай же молитва злітає й крізь втому,
Хай обіймає і ме́ртвих й живих,
Хай всі герої вертають додому,
З вірою в серці крізь бурі і сніг.
Всюди лунає молитва живая,
З попелу виросте слово живе,
Мати в сльозах за Вкраїну благає,
І ПЕРЕМОГА до нас все ж прийде.
12.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР