не перетвориш букви на вірші -
в окремість, до якої не звикають,
можливо ще під небом сновигають
вони в тобі, як чаплі в комиші,
в полоні непохитності із сліз,
спираючись на молитовну милість,
над човником без щогли і кормила,
рахуючи поточний свій політ,
серед вогню раптової біди
занадто пролонгованого горя,
де все, що буде завтра або скоро,
немов різдво високої води
живої!- між зимового плачу,
що чутно на кордоні льодоставу,
неначе титри у кінці вистави
з якими до безчасся відлечу…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=9Gnu9u2Owms
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2025
автор: bloodredthorn