Двадцять миттєвостей кохання
Присвячується коханій дружині
Вже двадцять літ два серця в унісон,
Дві мрії, два окрилені бажання,
А час летить, немов глибокий сон.
Незмінне лиш одне у нас - кохання
Той поцілунок досі ще горить
Уста той трепет знову відчувають
То була вічна й доленосна мить
Яку й через віки не забувають
А як забути погляд той глибокий,
Чи ту сльозу, що щастям душу повнить?
Коли життя нове, рожевощоке
І личко те, мов ясний місяць вповні.
Дні приносили радість і печаль -
До серця серце все ми подолали.
Обійми наші все здолають. Жаль,
Що доля нас раніше не спізнала…
Побудь зі мною - глибоко в душі
І час застигне в нашім поцілунку.
Не залишай мене удень й вночі,
Бо лиш з тобою серце б’ється лунко.
© Юрій Кульчак
12.11.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2025
автор: Yuriksat