Я до тебе прийду серед снів,
Огорнувши у місячні крила,
Аби ти позабути не смів,
Що я є – твоя мрія примхлива.
Я промінчиком сонця ясним
Поцілую тебе на світанку,
Аби ти прокидався із ним,
Пам’ятаючи сон про коханку.
Із безхмар’я дощем упаду
Я у літню спекотну хвилину,
Свіжим вітром у дім увійду,
В серце спогадом ніжним прилину
І розсиплю перлини роси,
Як замріється вечір на ганку,
Аби ти між тієї краси
Знов побачив мене – забаганку.
Хай між нами безмежні стежки,
Вкриті пилом розлуки дороги –
Двох закоханих навіть віки
Розлучити не матимуть змоги.
Зі збірки "Відлуння тиші" (2012 р.)
Ілюстрація - робота ШІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2025
автор: Наталія Погребняк