О мово,ти славила землю завжди
Й народ, як могла, рятувала
Від нечисті чорної і від біди,
І нації дух гартувала.
О мово моя, рідна, материнська,
Це ти мені відкрила цілий світ,
Співуча й ніжна здалеку і зблизька,
Як неповторний весен первоцвіт.
Лунаєш ти і в пісні колисковій,
Що вимовляють мамині уста,
І у вітанні першому, ранковім,
І де молитва твориться свята.
Ти у соборі перед образами
В час поминальних щирих літургій,
Не раз твої крилята обрізали,
А ти злітала в пісні віковій.
З народом ти була й на барикадах,
І в час різдвяних і весняних свят,
І в час розправи над російським катом,
Й коли в майбутнє обираєш старт.
О мово, українська, легкокрила,
Звучиш тепер на всіх материках,
Пісенна, неповторна, серцю мила.
Тобі цвісти і жити у віках!
14.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2025
автор: Ганна Верес