Якщо над річкою, місяць уповні,
Що відчуває в нічний, чаклунський час?
В глибинах сизо, все ж яскраво зовні,
Вода неждано зачаровує нас.
Щораз напевно, ніжність, стрімке сяйво,
Рожевий колір, що пробуджує сплеск,
Тихий вітрець, нині не буде зайвим,
Пробудить берег, помітно чутний плеск.
А зорі-зорі, немовби у обіймах річки,
Магнітом збуджують, ведуть обряди,
Не дарма ж місяць, всміхається до нічки,
Не втратить віри зверхності, як завжди.
Керує балом, сповнений почуттям,
На якусь мить, ніби замре у плесі,
Тож тому й діє, як чародійник-маг,
Тут всі сумління зовсім недоречні.
Коли над річкою, нічне світило,
Притихли трави, най в короткому сні,
Природний шурхів вод, потік бурхливо,
Продовжить шлях, сприйнявши тепло землі.
09.11.25 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2025
автор: Ніна Незламна