Знову виє тривога
Та скиглять собаки й вітер.
Знов до Бога дорога
Прокляття-молитвами вкрита.
Укриття знову повні,
Як очі дітячи - сльозами.
Пекло коїться зовні.
Дим та попіл. Вогонь кривавий.
Щось збиваємо. Гарно!
А щось, нажаль, долітає...
Буде катові кара.
Неодмінно вона настане!
Та наразі - терпіти.
Не втрачати надію й віру.
Бити ворога. Бити!
Та без жалю - завзято, щиро.
Стоїмо ми за рідних,
За країну, за краще майбутнє.
Стоїмо за загиблих.
За те, що ми вільними будьмо.
І нікому, ніколи
Не здолати міць України!
Через втрати, тривоги
Досягнем переможного миру.
8 листопада, 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2025
автор: Андрей Кривцун