ПІД БОЖИЙ ЗАХИСТ

(із  циклу  «СІМ  РЕЧЕНЬ  В  МІЖТРЬОХКРАПКОВІМ  ЖИТТІ...»)


...Елса  сиділа  в  кріслі  і  спостерігала  й  слухала,  як  майстер  манікюру  Айда  чаклувала  над  її  нігтиками,  невимушено  ведучи  розмову  про  те,  що  скоро  виходить  заміж  за  анголанця,  а  тому  невздовзі  покине  країну...  залишивши,  невідомо  де,  собачку  Діор,  бо  вона  їй  там  не  буде  потрібною...

...Голос  серця  Елси  не  переставав  взивати  до  її  розуму,  адже  у  жінки  вже  є  три  собаки  –  Вишня,  Майк  і  Булька,  котрі  вже  не  молоді,  а  тому  потребують  особливого  догляду  та  уваги,  але  думки  вперто  повертали  ті  слова,  сказані  Айдою,  що  ніяк  не  давали  спокою  і...  сьогодні  Айда  полетіла  в  Анголу  навіть  не  попрощавщись  із,  ще  недавно  –  «улюбленицею»  Діор  і  її  новою  господинею  Елсою,  хоча  й  обіцяла  і  божилася,  що  не  зможе  відлетіти  не  обійнявши,  в  останній  раз,  свою  «дитинку»...    

...Дванадцятирічна  лабрадор  Вишня,  дев'ятирічний  пекінес  Майк  і  одинадцятирічна  пудель  Булька,  які  вже  два  тижні  як  не  перестають,  по  доброму,  переслідувати  Діор,  набридаючи  їй  своїм  нюханням,  бажанням  погратися  чи  просто  лягти  поруч,  вимушено,  за  наказом  Елси,  лежали  на  дерев'яній  підлозі  свого  просторого  собачого  будиночку  і  чекали,  поки  та  поїсть,  щоби  знову  взятися  за  своє...

...Їхня  дружба  вражала  всіх  –  родичів,  гостей  Елси,  знайомих,  її  сусідів  і  навіть  перехожих,  які  проходили  поруч  із  обійстям,  де  жила  ця  велика  і  дружня  родина  й  бачили  все  через  залізну  браму  –  людину  і  чотири  собаки,  які  зуміли  створити  свій  особливий  неповторний  світ...

...Рівно  п'ять  років  тому  помер  Майк,  у  якого  була  важка  хвороба  –  лейшманіоз,  з  якою  Елса  взяла  його  з  притулку;  згодом,  через  два  місяці  по  тому,  відійшла  Вишня,  у  якої  виявили  ниркову  недостатність,  а  потім  не  стало  старенької  і  вже  майже  зовсім  сліпої,  але  з  величезним  апетитом  і  грайливим  настроєм  –  незалежної,  навіть  в  такій  ситуації,  Бульки  і  Діор  залишилася  сама,  дуже  сумуючи...

...Сьогодні  робітниця  Елси  попередила  її,  що  старенька  Діор  може  впасти  з  балкону,  впираючись  в  пластикову  загорожу,  яка  погинається  під  її  натиском,  коли  та  чухає  спинку,  але  жінка,  послухавши,  пропустила  це  повз  вуха  і,  тиждень  тому,  коли  робітниці  не  було,  відкривши  двері  на  балкон  пішла  розігрівати  в  мікрохвильовій  печі  вечерю...

...Вже  тиждень,  як  Діор  лежить  в  лікарні  під  крапельницяими  зі  струсом  головного  мозку,  бо  вона,  ота  маленька  двокілограмова  собачка,  породи  йоркширський  тер'єр,
впала  з  балкону  третього  поверху  і...  залишилася  живою,  чому  дивуються  всі  ветеринари,  які  нею  опікуються,  не  знаючи,  що  робітниця  віддала  під  Божий  захист  цю  милу  і  добру  тваринку  ще  тоді,  коли  попередила  неуважну  Елсу...



Марія  Дребіт  (Голодрига)



10.11.2025                                Португалія


малюнок  авторки  із  використанням  ші


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2025
автор: VIRUYU