А жінка вірила

Було  їй  важко  битись  зі  "стіною",
З  "какая  разніца"  й  "залиште  їх"...
Можливо  надто  вже  була  різкою,
Та  хто  б  її  за  це  судити  міг?
Вона  хотіла  чути  рідну  мову
На  Богом  даній,  рідній  цій  землі,
Та  їй  шипіли  вслід:"Агентка..."  знову,
Вигадували  різне  люди  злі.
Вона  боролась  з  усієї  сили,
Та  вірила,  що  змінить  врешті  щось.
Підступно  й  підло  раптом  жінку  вбили...
Чи  ми  подібно  жити  навчимось?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2025
автор: Патара