Я прощаюся з нещастям
Дійсно, наяву
Й зустрічаюся із щастям.
З ним тепер живу.
В серці та в душі тримаю
Я його на цім
Світі, де ж і проживаю.
Він же є мій дім.
Ну, а дім мойого щастя –
Серце та душа.
В них немає для нещастя
Місця. Тож лиша
Їх воно, до них пробравшись,
Йде, звідкіль прийшло,
З ними тихо попрощавшись.
В небуття пішло
Те нещастя. Я ж із щастям
Чарівним живу,
Розійшовшись із нещастям
Назавжди. Пливу
Я життєвою рікою
В цьому світі з ним,
А воно пливе зі мною.
Ми вдвох з ним одним
Є. Повік не розлучити
Нас. І ночі, й дні
Цілі буду я з ним жити,
Доки у мені
Серце тихо в грудях б’ється,
Доки все життя,
Наче скло, не розіб’ється,
Адже вороття
Ввік не буде вже до нього,
Хай би як би ми
Дуже не бажали цьóго,
Бо є всі людьми.
Євген Ковальчук, 06. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2025
автор: Євген Ковальчук