Зима зустріти осінь захотіла.
Припудрилась, підмалювала личко.
Дзеркала по дорозу прикріпила.
І діамантами засипала травичку.
Розпушила зеленую ялину,
Яка сказала, що морозу не боїться.
Вона не скине свого плаття до загину,
Хоч взимку в моді все їи покориться.
Бо тільки в неї пишні и кольорові
Плаття з припудреними рюшами прекрасні,
А всі дерева розпустили віти кволі,
Стоять засмучені и такі нещасні.
І надивившись на усе це згодом,
Осінь заплакала, дощами залилась.
Їи стало соромно перед своїм народом.
Але зморилася і спати приинялась.
Свою прекрасну ковдру простелила.
Зимі сказала тільки не шуміти.
Зима ж її сніжком припорошила.
Позаганяла в хату свої діти.
Взялась тоді хазяинувати вправно.
Прикрила димкою дерева голі.
Розвішала на них намисто гарно.
Щоб навесні були щасливі долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2025
автор: Надія Тополя