Смуток покидає
Серце, а його
Радість огортає.
Серденька мого
Плач уже не чути.
Як же добре так
Радість цю відчути
Серденьку! Ще б пак!
Наче річка, ллється
В нім вона щомить,
Доки серце б’ється
Тихо, стукотить.
Радість в ньому грає,
Ніби музикант.
Серденько співає,
Мов артист, талант,
А також танцює.
Як же добре те,
Що більш не горює
Серце золоте!
Час той вже минувся.
Проминув той вік,
Щоб не повернувся
Він уже повік.
Серце певне в тому,
Що так буде. Вік
Радість буде в ньому.
Серденько навік
З нею об’єдналось.
З нею і живе,
Що би там не сталось.
Серденько живе
З радістю радіє
Світові украй
І життю, й буйніє,
Як весни розмай.
Євген Ковальчук, 05. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2025
автор: Євген Ковальчук