Дощ-пустун все шумить, не мовчить,
Виявляє зрання форс-мажор.
Атакує земельний простор,
Злий зануда – небесний бандит.
За порогом завада з дощу,
Стріли блискавки входять у спір,
Дзиґа дощ промайнув межі гір,
Свердлить землю як дріль досхочу.
Це Осіння пора променад,
Влаштувала, накинув вуаль
Із дощу, йому простір не жаль,
Вдень й вночі він шумить все невлад.
Зранку зміна погоди для нас ,
Дощ втомився свій степ* танцювать.
У калюжах спокійна вже гладь,
Ловить сонячний промінь весь час.
Небо ясність внесло в грізний спір,
Поміж блискавкою і дощем.
Розірвало у спірці тандем,
Літо бабине буде – повір!
2025 за мотивами 2010-2015
Степ* - танець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина