Я не на віданню дівка,
Щоб подобатись усім підряд.
У мене сива голівка,
Бачила життя : сніг, дощ і град.
Я можу довго мовчати
Стояти мокнути під дощем.
А біль зі слізьми ковтати,
Молитвою лікувати щем .
Я дивилась смерті в очі,
І бачила в житті багато.
Шукаю світло у тьмі вночі ,
Щоб бачити сонце у свято.
Не слухаю базарних баб,-
Які мають час на балачки.
Тих зелених в болоті жаб,
В яких кипить все від гарячки.
Хто я така, щоб судити?...
Задихаюсь від пустих розмов.
Краще із мудрим згубити,
Чим із дурнем одягти обнов.
Не люблю базарних розмов,
І кидати на вітер слова.
Не свята, лиш свічка церков -
У мені тече сльоза жива.
Буду слухати, мовчати
Вмію постояти за себе.
Дурня краще оминати,
Коли він виходить із себе.
Не йду на улов, як рибак
І не розпалюю жар вогню.
Не дам спалити просто так,-
Рідних, тих кого я, так люблю.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2025
автор: Чайківчанка