Ой, то не роси впали мамі в коси –
То зацвіла так рано сивина…
Заглянула її до неї осінь,
А серце крає без жалю війна.
Синочків, двох лебедиків зростила –
Леліяла-любила, як могла,
Та як прийшла на землю вража сила,
Обох на схід матуся провела.
Непросто! Як непросто в віці жінці
Дітей своїх до пекла відпустить!
В душі любові маючи по вінця,
Вдягла і обереги їм – хрести.
Вела їх шляхом правди і свободи –
Без них не уявлялося життя,
Служити вчила рідному народу,
Який синів покликав до звитяг.
Тепер вона живе лише чеканням,
А ще молитвами за кожного й обох.
Врятує, вірю, їй синів коханих
Її неперевершена любов.
24.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2025
автор: Ганна Верес