Годувалися снами і мріями,
Не говорили, а діяли,
Сіяли, а тепер пожинаємо,
Гостре каміння збираємо,
Бліде́, ніби з місяця зроблене.
А вчора був місяць втомлений,
Втоплений у вино, геть багряний,
Наче наші розпечені рани -
Вони ниють і креслять у душах болючі взірці.
Ну і хай. Як болить – значить ми не мерці,
Значить теплі, і кров б’є у жилах,
І вогонь у серцях ще не згас.
Значить є у нас воля і час
Розкида́ти каміння знов
(Хай то буде каміння з-за пазух)
І триматися разом.
(Без каміння між нами тепліше.)
Отже нумо скоріше
Засівати поляни квітами,
Гори – рутами, поля – житами,
Зігрівати і квітнути,
Заплітали волошки у коси
І вінки з медового проса,
Золото з синім носити,
Любити,
І жити, жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2025
автор: Емма Конвалiя