Вони (Вісники)

                         [b]ВОНИ  (ВІСНИКИ)[/b]

Вони  химерами  з  туману  виростали,
З  мряки  віків  і  тьми,  згодовані  гріхами,
Отрути  хліб  блаженним  щиро  дарували,
Замісений  на  хмелі  щедро  й  батогами.
І  печений  з  тла  розуму  –  зо  праху.

Вони  вином  дурману  напували
Спраглих  по  правді  й  праву.  І  ножами
Наживо  вироки  із  м’ясом  вирізали  –  
Аж  жили,  наче  струни,  рвалися  шматами.
Й  сокира  догризала  в  сказі  плаху.

Вони  облудно  душі  викрадали,  
Їх  розпотро́шили  і  бе́бехи  льохами
Розкидували  свиням.  Ті  ж  здихали
З  шаленства  уподібнення  із  нами.
І  божевілля  плакало  від  страху.

Вони  наш  дух  мерзенно  колупали
Звірством  первинним  дико,  пазурами,
А  вирви  нутрощів  зловісно  припікали
До  холоду  пекельного  вогня́ними  киями.
І  оживало  породілля  смерті  шляху.

Вони  нам  вени  так  натхненно  рвали
Старезними  мов  світ  іржавими  цвяхами,
Що  кров  запечена,  як  янголи  моляли,  
На  таці  бризкала  рубіну  кришталями
І  розсипалася  на  мертві  зерна  жаху.

Вони  любов  так  страсно  ґвалтували
Що  та  сконала,  в’ючися  корчами,
А  мі́зки  зморщені  із  гиком  відригали
На  слиз  свідомості  між  істини  жорна́ми.
І  люд  себе  узрів  в  них  –  бідолаху.

                                           [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                               [i]8  листопада  2025  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2025
автор: Гай-Нижник Павло