Не п’ю за віру, та в келиху не пусто,
я пишу нову Біблію, підпис — Заратустра.
Ламаю догму, переписуючи книгу,
вимушений зрадник, Перес — Луіш Фігу.
Зламав рожеві лінзи — вже давно не мрію,
віра, любов, надія — в мінус, зірвались в прірву.
Невпевненість й тривога — закладені у генах,
цей світ давно руїни, тлін, попіл Карфагену.
Життя — це Бейл, а ти в ньому — Марк Бартра,
Дісней помер, лишились лиш жахи Лавкрафта.
Вже в голові конфлікт екзистенційний, травми,
малий МакКалістер підріс, перетворившись в Крамба.
Збивав коліна й лікті, я в пошуках Грааля,
та в цьому світі всі сліпі, без винаходу Брайля.
Ірраціональність, аберація, химерність, парадокс,
Зникає все, пішла з-під ніг земля, немає ґрунту, пародонтоз.
Тиранії та тоталітаризми вже не викликають стресу,
Я намагаюсь врятуватись, жити далі як Шошанна Дрейфус.
Це не кіно, не декорації, не видумки, а все реально,
Світ став абсурдним, злим, журливий сміх, Сет Макфарлейн.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2025
автор: SashaFaba