* * *
З молитви тихо виростає небо,
І сонця голос будить вороння.
А на душі ще світло, та жовтнево.
Між берегами листя човен дня.
Вже розплітає сонце дні й дороги,
Вітри на шаблях ділять листя мідь.
Але думки, мов блазні – скоморохи,
Враз краднуть з осені мене за мить.
06.11.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2025
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР