Ми сьогодні пішли в кафетерій на каву,
Осінь ніжна така додала нам октаву,
Ніби юності світ малювали картину,
На забути ніяк нам прекрасну годину.
Скільки світла й тепла ми розкинули в залі
Та раділи удвох, що щасливими стали
І той вогник сердець запалили з тобою,
Ми немов назавжди́ розпрощались з журбою.
Дивовижне життя: ти даєш і вбираєш,
Мовби книгу душі з нетерпінням читаєш,
Ось, що тво́рить краса з добротою у змові,
Із дрібничок таких - світ емоцій чудовий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик