Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
І настирливість навзамін,
Щоб в упертості спину вирівнять,
Перемелене солодить:
Ще трудилася виром вирвана
Та бджола, що несла меди.
Хтось проходить по сниву тінями
Топче мерклу мою межу.
Я ж під зиму сівбу затіяла:
ЗЕрно сію і сад саджу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2025
автор: Горова Л.