-Добрий вечір, бабусі!
-Добрий він, Вово та для кого?
-Щось ви сумні, а я тут до чого.
-Життя вечоріє, Володю.
-Потім буде ж нове, Іссус життя віддав за це,
ви ж всі вірите в це.
-Та хотілось пожити як люди,
тепер бажання одне, щоб хоч як людей поховали,
а не як собаку та закопали.
Прийшов Вова до мами,
каже :
-Мамо, рідна моя, не журись,
не переживай, на чорний день грошей не відкладай,
а то бабусі все життя коплять на хрест та труну,
я сенсу життя їх не збагну.
-Їх вік проживеш, тоді зрозумієш, поймеш!
- А ти, мамусь, не переживай,
вони на памятник коплять, ніби в нім Рай, ніби живі-утопленики,
камінь на шию і в Рай, ой кажуть ще буде суд, в Рай кажуть не поспішай
і камнені , мрамор на тіло, на голівку, баба то вже точно не дівка.
- А ти , мамуь не переживай,
машину нашу "копійку" поставлю я на твою, а твою могилку.
-Ти, що здурів? Сплюнь і перехрестися, Вово, Володю, хоч ти схаменися.
-Колеса, колеса я замурую, щоб їх та не вкрала і застрахую. Ти собі уяви в Раю чи в Аду
ти на машині, таких більше немає, таких там як ти. Будеш на коні, як не крути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2025
автор: oreol