А ні стида, а ні позору.
Щоденно фури, кораблі,
нові гвинтокрили
І все, все, що має якусь цінність
звідси вивозять, все-все
Вдень і вночі
День у день звідси вивозять.
Кажуть - то є війна!
А я не вірю!
Вигрібають тут все до дна.
Все це,
все це
іде на ура!
Як сніг землю,
так людей накриває вся ця брехня.
Ні світла,
ні правди
в країні нема.
До війни
найбільша кількість олігархів
на душу населення була в Україні,
а за нею, за нею - олігархи з Росії.
Війна.
Позор!
Українські олігархи пішли всі
в офшор.
Срам і позор.
У кожного армія,
а то і дві,
У кожного
руки,
їх руки в крові.
Всі тяготи звали на плечі народу,
Чужого для них - чужого.
А ми стали жертвами махінацій
всього цього зброду.
****
Едет дорогой машина.
Остановили.
Шофёру кирзовые сапоги
сразу на месте этом вручили.
Учителей они, что делали?
Сократили.
Они - солдаты,
Им берцы вручили.
Видать - заслужили.
А машина?
На штраф-стоянке стоит.
Чужим железом никто
в стране не дорожит.
Вы о чём то забыли?
Так уже было.
Так было.
Забыли,
вот они это
с вами вновь повторили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2025
автор: oreol