Чому так тяжко жити? Спогади минулі
Великим тягарем мені здавили серце.
А, пройдемося поглядом по земної кулі,
Ми там, побачимо життя, як в табакерці.
Кожен з нас шукає на Землі щось краще.
Хапає, з суперниками до крові б’ється.
На що такі потуги, коли в поганій пащі
Друге життя безвільно вже псується?
Кажуть: «Живи за вовчими законами:
Сильний завжди правий», як в байці!
У сильного безсилий винен. Канонами
Не сяємо! Ми ж не ті неандертальці!?
Також, не голодні - нам поки є що їсти.
Але забираємо до себе, що найкраще!
Ми на живій Землі насильники, садисти,
Що в неї є - все тягнемо до своєї пащі.
Але, подумайте, люди! Буде нам гаплик!
Коли Земля повернеться «вверх дном»,
Всі попадаєм у прірву. Ніякий рятівник
Не допоможе - позасинаєм вічним сном.
3.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2025
автор: filaya