Усе колись мине.
Це знає кожен з нас.
Життя, що в нас одне,
Також мине в свій час,
Але не значить це,
Що ми своє життя,
Хай навіть у лице
Воно б’є, без пуття
Повинні проживать
На білім світі цім.
Повинні працювать
Як слід, щоб жить на нім
Впродовж життя всього,
Його мить кожну так,
Як прагнемо того, –
Належно, добре, всмак
І щоби залишить
Слід гідний на землі,
Щоб мали змогу жить
Дорослі та малі –
Нащадки, що прийдуть
В світ, добрим лиш життям.
В цім й полягає суть
Його. Собі затям.
А труднощі, які
Воно несе нам всім
У миті нелегкі
На білім світі цім,
Повинні ми долать.
Для цього, звісно, слід
Зусиль всіх докладать.
Тоді й розтане лід
Всіх наших лих, нещасть,
Що доленька несе.
Тоді нам щастя дасть
Вона. Здійсниться все.
Євген Ковальчук, 01. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2025
автор: Євген Ковальчук