Забагато взяла на себе
Та тягла то все догори.
Сподівалась дістатись неба.
Ач, недуг раптово скорив.
Незабаром змарніли очі,
А думки́ налипли на скотч.
Хіба я забагато хочу? –
Не летіти в у́рвище сторч*.
Хай блукає душа у ві́ршах,
Пі́шки ніби йде між алей.
Віршування напевно втішить –
Мов у душу ллється єле́й.
03.11.2025
*сторч - униз головою
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2025
автор: Олена Студникова