Проїде знов містом черговий кортеж,
Із тілом чийогось коханого сина...
Чому ж захищає чиновницька спина
Дитину свою від військових "одеж"?
Написано стоси скорботних промов —
Одинаковісіньких, мов під копірку,
Про тих, кому гості кричали би:"Гірко"
На найсолов'їнішій мові із мов,
Про тих, що пішли з окупантом на герць,
Хоча теж могли б на печі відсидітись,
Як недоторка́нні чиновницькі діти,
Та... стільки не б'ється вже в грудях сердець.
Кожнісінькій мамі дитя свого жаль,
Для кожного батька дитина — безцінна...
Чому ж у "палацах" сміх чути крізь стіни,
Й частіше у "хаті" панує печаль?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2025
автор: Патара