Я закохана у красу клена
Листя, що сяє сузір'ям поміж віт.
Під ним росте сон - трава зелена,
А поміж крон видніється ясен світ.
Падає кленове листя до ніг
Я візьму його у свої долоні.
Завтра його покриє білий сніг
Згасне краса в золотій короні.
На верховітті музика дзвенить
Вона торкається душі і серця.
І до нього душа птахом летить
Немов біла лебідка до озерця.
В кожнім листі клена сяє сонце
У ньому стільки є світла і краси.
Дивлюсь у бурштинове віконце,-
Як Листопад малює казкові сни.
Стоїть Клен наче принц поміж дерев
І розсипає на щастя монети.
Встеляє килим для дам королев
Пише на листі цікаві сюжети.
В клена закохана панні осінь
Цвітуть йому хризантеми до зими.
У золотих барвах - небо просинь
Шукаємо мить щастя з тобою ми.
Дивлюсь на клена, цю земну красу -
Хочеться закружляти над ним, як птах.
Йому в серці любов свою несу
Малюю казку - рай на землі у снах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2025
автор: Чайківчанка