Чому так жартуєш зі мною ти, доле?
Чому не лиши́ш ти у спокої душу?
Невже так замало зазнала я болю?
Невже крізь спробу́нок ізнову йти мушу?
Зірви з мене пу́то, ланці та кайдани.
Мене відпусти ти мов птаху на волю.
Летіти я хочу десь над океаном,
Подалі від себе, подалі від долі...
Хтось при́йме за злато монету фальшиву.
Та тільки бунтарку корити негоже.
Я знаю, від себе втекти неможливо.
Але сподіваюсь... Пробач мене, Боже!
03.11.2025
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2025
автор: Олена Студникова