Танцюють холодні краплини усюди,
Осінній курчавий туман, як чаклун.
Закрив пеленою, розгублені люди
Ідуть потихеньку неначе шпигун…
Чи вийде ще сонечко, щоб привітати,
Мелодію пісні безсонних ночей?
Щоб серце згадало всі днини безхмарні,
Де руки торкнулись коханих плечей…
На просторі цьому в нічних сновидіннях,
Безмежна любов, як яскравий болід,
Літала у мріях відчувши прозріння -
Було провидіння, що Всесвіт не спить…
І вторить, і вторить під зливу осінню,
Розходиться млість і тріпоче крилом,
Єдиним – без пари, очікує зміни,
Приїдеш до мене, щоб стати щитом?
Де скромно і впевнено осінь крокує,
По струнах гітари, наспівує вмить…
На кріслі одненька в будинку ночує,
Без неї у серці моєму щемить.
Не чутно веселих пісень в цьому домі,
Ухвали нема, де акорд зазвучить…
Страждає душа - без коханого в комі.
І сили слабкі, щоби долю змінить…
2025 за мотивами 2014
Фото автора – м. Миколаїв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина