Минуле і нинішнє зів'яли - вони наповнені мною і покинуті.
Я далі наповнюю собою наступний вигин майбутнього.
Горній слухачу! Що ти хотів би мені доручити?
Поглянь на моє обличчя, коли я гашу вечірній промінь,
(Відповідай чесно, ніхто не почує, а я затримаюся ще лише на мить,)
Хіба я заперечую сам себе?
Добре, я заперечую сам себе.
(Я велетенський, я вміщаю безмір.)
Я зосередився на тих, хто поряд, я чекаю у дверях.
Хто закінчив свою денну роботу? Хто швидко повечеряв?
Хто хоче піти зі мною?
Чи відгукнешся ти, доки я ще не пішов? Чи не буде занадто пізно?
[b]Walt Whitman Song of Myself. 51[/b]
The past and present wilt—I have fill'd them, emptied them.
And proceed to fill my next fold of the future.
Listener up there! what have you to confide to me?
Look in my face while I snuff the sidle of evening,
(Talk honestly, no one else hears you, and I stay only a minute longer.)
Do I contradict myself?
Very well then I contradict myself,
(I am large, I contain multitudes.)
I concentrate toward them that are nigh, I wait on the door-slab.
Who has done his day's work? who will soonest be through with his supper?
Фільм з одного цього вірша: https://kinoukr.tv/8211-zhyttya-chaka.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2025
автор: Зоя Бідило