[i] Олексій Григорович Заїка
(24.02.1992 р. – 04.07.2014 р.)
Старший солдат, гранатометник 93-ої окремої механізованої бригади.
Загинув 4 липня 2014 року біля с. Новоселівка Перша Донецької області під час нічної танкової атаки бойовиків на один з блокпостів ЗСУ, яка велася з декількох напрямків одночасно. Разом з Олексієм загинули підполковник В. Мамадалієв, старший солдат Д. Шевченко, старший солдат А. Крилов, старший солдат О. Савенков, старший солдат Д. Чабанов та старший солдат Р. Рущак.[/i]
Знак пам’ятний тихо, в німому мовчанні,
Нагадує людям про подвиг бійців.
І запал тут вітру спинився в чеканні –
У полі шуміти ніяк не посмів.
Відблискують літери в сонячнім світлі
У прізвищах наших відважних синів,
Що закарбувались в холоднім граніті
Як відголос грізних, запеклих боїв.
Стояв тут блокпост українських військових,
В дозорі бійці в той день службу несли.
Здавалось, не буде диверсій ворожих –
Близенько до них москалі підійшли.
Устигли сепари своїм передати,
Де зараз знаходяться наші бійці,
І перш чим по них почали ті стріляти,
Бандитів помітив тоді Олексій.
Усіх попередив своїх побратимів,
І цим уберіг він багато життів.
Проте сам не встиг заховатися з ними
І смертю хоробрих тоді він поліг.
Стоїть Новоселівка Перша в Донбасі,
Хоч досі стріляють по ній вороги,
І пам’ятний знак, уцілілий у часі,
Бійців імена збереже на віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2025
автор: Ольга Калина