А нам уже́ мину́ло п'ятдеся́т,
Це не так бага́то і не ма́ло.
Приє́мні ми́ті душу́ веселя́ть,
Одна́к вже ті́ло і́ншим ста́ло.
Роки́, роки́ на́ші ду́ші грі́ють,
Особли́ві малю́ють моме́нти.
На́ші стосу́нки вони́ лелі́ють
І гово́рять свої́ компліме́нти.
А у душІ, ще мо́лодість зрі́є,
І вого́нь любо́ві в ній гори́ть.
Із пли́ном ча́су він не малі́є,
Лише́нь по особли́вому зори́ть.
Роки́, роки́ на́ші ду́ші грі́ють,
Особли́ві малю́ють моме́нти.
На́ші стосу́нки вони́ лелі́ють
І гово́рять свої́ компліме́нти.
І ще ло́влять по́гляд ка́рі о́чі,
В серці луна́ мело́дія ве́сни.
Не триво́жать нас сни, ці проро́чі,
А дух ста́є міцни́м, як ясени́.
Роки́, роки́ на́ші ду́ші грі́ють,
Особли́ві малю́ють моме́нти.
На́ші стосу́нки вони́ лелі́ють
І гово́рять свої́ компліме́нти.
Нам із тобо́ю було́ п'ятдеся́т,
Ми ви́йшли на нові́ рубіко́ни.
А роки́, волосся срібня́ть,
Залиша́ють поза́ду перо́ни.
Роки́, роки́ на́ші ду́ші грі́ють,
Особли́ві малю́ють моме́нти.
На́ші стосу́нки вони́ лелі́ють
І гово́рять свої́ компліме́нти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2025
автор: Віктор Варварич