Шекспір. Сонет 13

Не  змінюйся,  собою  залишись
та  поки  є  життя  в  тобі,  кохай!
Все  ж  прийде  смерть  в  будинок  твій  колись,
не  гай  же  часу,  смерті  не  чекай!

Краса  твоя  —  природних  чар  туман,
та  часу  обмаль,  швидше  зрозумій,
що  долі  примхи  —  грізний  океан.
Збудує  дім  нехай  нащадок  твій

з  краси  цієї…  Навіть  лють  зими
міцній  будівлі  буде  не  страшна,
і  смерті  подих,  вічний  лід  пітьми
здолати  зможе  юності  весна…

То  ж  дій,  щоб  син  у  день  останній  твій
сказати  зміг:  «Це  батько  любий  мій!..»

(липень  2017  р.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2025
автор: Геннадий Дегтярёв