Небо ясне і безхмарне.
Світить сонечко на нім
Жовтолице та прегарне
І тепло шле нам усім.
Нас воно всіх обіймає
Променями, наче друг,
І преніжно зігріває
Ними так, як все навкруг,
Шо радіє та співає
Серце, а також душа.
Щастя більшого немає.
Сонце лагідне втіша
Їх. О сонце!Ти прекрасне.
Як же я люблю тебе!
Із тобою серце щасне.
Свідок – небо голубе,
Із якого ти сіяєш,
І навколишній цей світ
Диво-світлом наповняєш
Протягом вже безліч літ.
Світ цей є і я на ньому,
Всі та все тому, що ти
Світиш вдень у голубому
Небі нам із висоти.
Як приємно відчувати
Лагідне твоє тепло!
Як би я хотів літати!
Як би хтів я, щоб було
Це можливо, щоб злетіти
І тебе, о друже мій,
Обійняти! Та хотіти
Можу це лиш. Зрозумій.
Крила я, на жаль, не маю.
Має крила тільки птах,
Та тебе я обіймаю
Міцно у своїх думках.
Євген Ковальчук, 30. 10. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2025
автор: Євген Ковальчук