Подивись на світанкове місто
Наш колишній безлюдний пролог.
І пробач, що я був егоїстом
Може знов поговоримо вдвох?
Ми лишили позаду чимало.
Нам - буденність. Рай для багатьох.
Але завжди вертались в начало,
Де розмова велася удвох.
Ось жадана і втрачена суша.
Обіцяю, тепер без тривог.
В тишині, що ніхто не порушить
Сидимо і говоримо вдвох.
Я стою і вагаюсь на сцені.
Втратив ролі, машкари і грим.
Я - смішний божевільний чи геній?
Ти скажи, якщо видно згори.
Так, немає спасіння в цикуті.
Це банальний, повір, епілог.
Один-одним ми намертво скуті.
Ми вмираєм, якщо не удвох.
Може, підем від них по-англійські?
Хай, як буде і як хоче бог.
Теплий плед, недоторканий віскі
Нас чекають. Так само удвох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2025
автор: Seth