Ми —
два звуки,
що линуть
у спільному напрямку —
невагомими
дотиками
викликаємо
з тиші Всесвіту —
музику.
Перед нами —
простір,
як нотний стан:
зірки
вилаштувались
у два рядки —
і сяють,
як
нотні знаки
вічно живої
Музики.
Ми —
два красиві
звуки
у гармонійному
спільному русі —
плинемо
у безмежному Космосі
у взаємному
резонансі
і вічній Красі:
ти — воля,
свобода,
першо-початку
жива вібрація…
і я —
відгомін,
творчість,
Гармонія…
Невагомими
ніжними
дотиками —
як летючими
поцілунками —
нот
на нотних станах
торкаємось ми, —
і вже це —
зірки,
що відлунюють
наші нечутні
дотики,
наче срібні
і кришталеві
дзвоники…
...дзвіночки...
31.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2025
автор: Валя Савелюк