А давай закриємо фіранки

А  давай  закриємо  фіранки,
А  давай  забудемо  про  Всесвіт!
Тільки  ми  від  зараз  і  до  ранку,
Ти  і  я,  та  в  тиші  лиш  два  серця.

А  давай  тебе  я  зацілую,
Аж  допоки  зойки  стануть  тихші,
А  заснеш  -  тебе  я  намалюю:
Уві  сні  ти  зараз  наймиліша.

А  давай  забудемо  про  море,
А  пірнемо  у  тіла  взаємно!
Ти  -  водою,  плескітом  прозорим,
Огорнеш  ласкаво  так,  приємно,

Я  -  стрімким  бурхливим  водоспадом
Увіллюсь,  збираючи  краплини.
І  не  буде  кращої  принади,
Ніж  емоцій,  відчуттів  лавини.

І,  як  завжди,  голос  твій  чарівний
До  мурах  на  тілі  пробирає.
Із  тобою  почуваюсь  дивно  -
Як  вода  зсередини  палає.

Увіллюсь  у  тебе  обережно,
Зачерпну  собою,  ніби  вихор.
Закохаю  ніжно  та  безмежно,
Заспокою  лагідно  та  тихо,

Обійму,  неначе  кришталеву,
І  заснем  у  лагідних  обіймах.
Залюбки,  епічно,  променево,
Ми  влаштуємо  щоночі  війни:

Як  завжди  закриємо  фіранки,
Як  завжди  забудемо  про  Всесвіт.
Тільки  ми  від  зараз  і  до  ранку,
Ти  і  я,  та  в  тиші  лиш  два  серця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2025
автор: Володимир Науменко