Кричить душа моя, розп’ята болем,
Не день – не два, кричить уже роки,
Адже злітають в небо янголята –
Захисники – сучасні козаки.
Утрата їх – то незагойна рана,
Яку не залікує навіть час.
О, скільки ж їх лягло на полі брані
Тих, що грудьми тоді закрили нас!
Болить в мені кожнісінька клітинка:
Хіба оця війна не світова,
Коли ракета убива дитинку?
Від хвилювання губляться слова:
Якщо на люд відкрито полювання,
Хіба ці дії не від сатани?
«То хто ж вони?»– постало запитання,
І чую відповідь: «Новітні дикуни!»
23.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2025
автор: Ганна Верес