Тому глухі, грошовики, — загинуть.
Сказав Бог що:
або мамона — або Бог.
Тож свідчу дзвінко короїдам
що згризають спину:
Христос живе в мені —
і творимо — одне — удвох.
Про мене всі мовчали все життя
й гонили:
мовчать — тож гонять
просвітлені бач укрсучлітміщани
тож і гонитимуть
бо рух в них другий
й відповідна сила
плоди трощитимуть як
я ходити перестану
Благословляю всіх,
оскільки з Духом в Синові творю.
Благотворю, молюсь за многих (не в пости).
Любив би ворогів — так от нема,
й хай Бог простить.
Бо схований глибоко в Богородиці —
горю!!
От не спішать у вороги!
Підрости і підгребти
зміряються
а може у дорозі і змиряються...
Не я тут щось. Це — Благодатна!
Здійметься порох у віках??
Мабуть хтось з толерантних, чи
з голодних мов наїстись
кажуть — з’явився хтось
на ворога для Шевчука
ага! Дістанеться любовищі
протагоністу!..
А коли арміями спишуться —
вороги всі! — усім! —
а по мені навіть не дивлячись ходитимуть...
я потерплю: в мені Христос...
мо на тоді всіх ворогів — я вже любитиму
8 березня 2007 року,
Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович