Вадим Анатолійович Танцура
(18.06.1975 р. – 03.07.2014 р.)
Прапорщик міліції, тимчасовий виконувач обов'язків інспектора
дорожньо-патрульної служби
ДАІ МВС України, ДАІ міста Донецька.
Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі
поблизу транспортної розв'язки на перетині вулиць
Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі
міста Донецька.
Буремні дні... Вирує місто…
Незрозуміло: свій – чужий.
І безпорядкам скрізь затісно…
Донецьк у натовпах – лихий!
Заходять в місто невідомі,
Підбурюють кругом людей.
Усім вже не сидиться вдома…
І лиш чекай лихих вістей.
Одні стоять за Україну,
А інші просять: «путін йди!».
Немає настроїв єдиних –
Так недалеко до біди.
І загорівсь вогнем пекельним
У цьому розбраті Донбас.
Війна прийшла з мечем смертельним,
Тож боронити землю час.
Вадим із хлопцями на службі,
За перехрестям на мосту,
І між собою в щирій дружбі,
В той день стояли на посту.
Коли ж з’явились невідомі,
Підозри виникли до них,
Бо ті у камуфляжній формі...
Раніш не бачили таких.
Проте не встигли і спитати,
Як ті, схопивши автомат,
Бездушно почали стріляти,
І хлопці впали всі підряд.
Миттєва смерть прийшла раптово,
Бо розстріляли їх в упор.
І хлопці не були готові,
Тож учинився цей терор.
Вадим загинув героїчно,
Собою прикривав Донбас.
В серцях та спогадах навічно
Він буде жити серед нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2025
автор: Ольга Калина