Вона була з тих, хто відчуває холод існування і стук зсередини
З собою завжди збірка Стуса, пружна хода, круасан в кав'ярні щосе́реди
Вміла дивитись вперед, не бачити перешкод і зігнутих знаків "стоп"
Вірила в те, що скоро скінчиться війна і може весна бути як в кіно
Мала в думках своїх ширший ніж обрій космос і глибші за ніч озера
За ароматом згадувала людей, що плавили об її очі крила і пера
В собі тримала маленьке руде лисеня, годуючи його римами
На розі біля парку тисячі вогників ставали її власними мріями
Він невідомо як і коли вижив на фронті який називають "Клуб двадцять сім"
І сім ран лишились потому, тейповані втомою під лопатками, завжди з ним
Пив свою чашу відчаю як вино, зашиваючи черговий спогад в міцний шов
Кожну весну розбивав годинник щоб спитати час, чому той іще не прийшов
Правду свою шукав по частинках в містах, де вірність щойно кинули на звалище
Зневажав нетрі мислення, цінував щирість і свободу як природнє явище
Музика і вірші тримали докупи життя і розряджали навушники
Коли в випраних кишенях паспорти і пальці, то ввечері чай із сушками
Так і зустрілись, де тисячі вогників і на розі ліхтар блимав кварцево
Робили тепер сінабони замість сушок, і без слів все сказане й несказане
Вона обережно зігріла в його руках мрії, чайник і знайдений спокій
Він показав їй як сходить сонце, коли не одному а вдвох дивитись на обрій
Та недовго дивилась, ховаючи щось за спину, не поспішаючи виливати
І космос в очах її згас, глибокі озера обернулись на болотяні загати
На звалищі мрій як завжди знайшлося місце для вірності, ніжності і обіцянок
І Чаша Відчаю знов наповнилась на наступний ранок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2025
автор: Quadro.Tony