[youtube]https://youtu.be/wbYN_HmNLFw?si=pZOoclJWCHCI6A6c[/youtube]
«Як талісман, як оберіг, як згадка»
В кімнаті невеликій у кутку
На гнутім стільчику, красивому, з різьбою
Лежить баян трирядний на боку
Давно веде розмову сам з собою
………………………………………
Лиш протираю інколи я пил
Беру з любов’ю, згадуючи татка
І його фото, строге, де в краватках…
Консерваторських він серед світил
На ньому грав і прадід мій, і дід
На ньому грав і син його – мій татко
На кнопках тут відбився пальців слід
Не все було в житті у них так гладко
І щоб придбати даний інструмент
в житті у предків був такий момент
Що не шкодА було їм хати й даху
Звідки зняли залізну гарну бляху
і обміняли на дзвінкий баян
Щоб в душах не проріс в людей бур’ян
…………………………………………….
Тепер лежить і майже не потрібний
Лише як пам'ять – і мені, й нащадкам
Як талісман, як оберіг чи згадка
Наскільки рід до музики був здібний
………………………………….
ID: 692855
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.10.2016 19:29:15
© дата внесення змiн: 06.10.2016 19:31:58
автор: Микола Карпець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2025
автор: Микола Карпець(вибране)