Знов тішать зір барвисті чорнобривці,
ввібрали в себе сонячне тепло.
В них пісня літа… є в ній лелечаток
легкий політ, що радує село.
В тій пісні голос жайвора дзвінкого,
духмяні трави, що лягли в покос,
і райдуга над нашим житнім полем –
дарунок-цвіт, відгомін літніх гроз.
В ній сміх дитячий… Ой, який веселий!
Аж сонце усміхається з висот.
І запах меду, що з рясного цвіту
зібрало літо в безліч щедрих сот.
В тій пісні дзвін струмка, що поспішає
в долину у спекотний літній день.
Є в пелюстках маленьких чорнобривців
й мелодії матусиних пісень.
Усю красу землі й душі народу
ввібрав в себе цей Божий ніжний цвіт.
Знов тішать зір барвисті чорнобривці,
вони з любов’ю дивляться на світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2025
автор: Надія Башинська