Так, тихо… П’ята година ранку;
на вишні шепоче пожовкле листя,
мабуть, вітерець просипається.
«Гаплик» вже моєму сніданку…
Підставляю дощу своє обличчя,
все ще стою. Вона здогадається?
Чи ні? що я мокну поряд із нею,
з її фантомом, з Дульсінеєю.
27.10.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2025
автор: filaya