Буде різною осінь. Та більше такого не буде,
Щоб негода лише позбавляла її милоти.
Так далеко від лінії фронту, за сквер золотий
Заховався будинок, в якого розірвані груди.
А із чорної дірки задимленим слідом намітив
Біль дорогу до неба. І осінь питає про те,
Хто ж там жив і любив, а сьогодні у вічність іде,
Хоча просто хотів прогулятися бабиним літом.
Ще руїни скорботні ховаються скверу за спину.
Та відкриються скоро за гіллям обтрушених лип.
У далекому місті, де всЮ ніч тривоги гули,
Де про горе волає розбита бетонна грудина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2025
автор: Горова Л.