Михайло Ігорович Симаков
(18.02.1978 р. – 03.07.2014 р.)
м. Луганськ
Старший сержант міліції, інспектор дорожньо-патрульної служби дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України, ДАІ міста Донецька. Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі поблизу транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі міста Донецька.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Два невідомих в камуфляжній формі
Михайла розстріляли на посту.
Він із сепарами не був у змові
Та денеер не визнав як таку.
За те, що він був щирим українцем
Й безмежно так любив свій рідний край,
Та не хотів, щоб йшов в Донбас чужинець
І землю в нас собі не відбирав.
За те, що вірний він своїй присязі:
Служити Україні присягав.
Серед колег завжди був у повазі
Й людей простих в Донецьку захищав.
Та з кожним днем все більш згущались хмари,
Зі всіх сторін напливом йшла орда,
Доносились з полів гучні удари…
Ніхто й не знав, що йде страшна біда.
Ніхто й не думав: прийде ще надовго
І розіллється горем навкруги,
Та не жалітиме уже нікого –
Війна, що розтягнеться на роки.
Михайла вбили підло і жорстоко
У центрі міста наглі вороги.
Проте любов до України й волі
Убити в нім сепари не змогли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2025
автор: Ольга Калина