З розуму ніби вижила

Йшла  я  рудими  шатами
Між  горобцями  пихатими
Повз  гарбузове  колесо,
Раптом  схотілось  голосно
Сонце  в  калюжі  славити,  
Ґави  ловити,  бавити
Тишу  веселими  дзвонами,
Вбрати  дахи́  помпонами
Погляди  панн  -  вогнями,  
А  димарі  –  ліхтарями…

З  розуму  ніби  вижила
Й  кленові  в  спадок  ли́шила
Шарф  кольоровий  смужками
І  гаманець  з  полушками.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2025
автор: Емма Конвалiя